ПРИТАМАННИЙ, А, Е.
Притаманний, а, е. Настоящій, собственный, подлинный. Г. Барв. (О. 1861. III. 99). Моя притаманна сестра. Н. Вол. у. Моя притаманна земля. Н. Вол. у. За що я дам кому притаманного огорода. Н. Вол. у. Притаманне моє ягня. Н. Вол. у. Одцуралася і притаманная родина. Мет. 435.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 444.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРИТАМАННО →← ПРИТАКУВАТИ, КУЮ, ЄШ,